Вiйна
Надiялись що омине
Але в вiкно стучить вона
Та смерть коротка що не помине
Загинув друг , за ним iще один
Хвилююсь я що черга i моя прийде
Стою тепер серед рясних могил
I вiдчуваю як життя моэ iде
Я бачив все , нажаль,
Назад дороги я не маю
I натягло життя моэ вуаль
Дороги iншоi тепер не знаю...
Та марю я одним бажанням
Побачить свiт таким , яким вiн був тодi
Коли в людей було кохання
Й бажання жити без бiди.
Свидетельство о публикации №114101309134