Василь Кузан. В полнолуние
Опустился месяц на орех
И влюбленных сказками
Чарует.
Сеет осень листья и росу,
До озноба ветер ночью
Дует.
И виденья нижет в бусы снов
Ночь, что притаилась
Под орехом.
Вдохновляют красоту воспеть
Облака, прозрачные,
Как веки.
Так чудесно... Далеко ты, но
В небо засмотрелись мы
С тобою.
Падают мечты в ладони слов,
Разбивая тишину
Надвое.
***
Пiд повнею
Сіла повня на старий горіх
І казки закоханим
Розказує.
Жовтень сіє листя і росу,
Холодом проймаючи
Щоразу.
Візії нанизує на сон
Ніч, що заховалась
Під горіхом.
Надихає хмара на красу,
Обійнявши місяць,
Мов повіки.
Дивно так… Далеко ти, але
В небо задивились ми
Обоє.
Падають плоди у жмені мрій
Тишину розколюють
Надвоє.
Свидетельство о публикации №114101308871