Стікало каплями життя,
Наввитяжки рука лежала.
А у очах небесна чистота,
Всього було так мало!
ЖИта,жИта - нескошені хліба!
І навіть птаха не співала.
Де взялась пуля з літака?
Що безсердечно все украла.
Замовкло! Стихло навкруги,
День- ніччю раптом стала.
А маки - плакали слізьми,
Де мати сина не діждалась.
Земля приняла всіх своїх,
Прикрила листям посвященних.
Торкнулась гіллям по лиці,
НаОстанок, мов той священник.
Земля торкнулась мов священник
© Copyright: Елена Полищук -Зелинская, 2014
Свидетельство о публикации №114101300884
Свидетельство о публикации №114101300884
Рецензии