Ми два метелика.
Летимо на світ.
Крила ламаємо.
Але летимо на гріх.
Один одного
не втрачаємо.
Хоча б з поля зору.
В тебе інша доля.
А в мене моя воля.
Болить трошки.
Напевно перебір був.
Хоч я тепер відчула.
Що ти і не посмів.
Метелик клятий,
рідний.
Лякало мене те.
Могли б і не зустрітись.
І не відчути це.
Не знаю що між нами.
Крім тисячів орбіт.
Тебе я не тримаю.
Але ти як магніт.
Так байдуже що кажеш.
Важливо про що мовчиш.
Хтось завжди залишається.
Один, серед чужих.
Усі душі втрачаються.
І ми є серед них.
клятi два метелика
© Copyright: Марина Юневич, 2014
Свидетельство о публикации №114101207934
Свидетельство о публикации №114101207934
Рецензии