НАД1Я

Осм1хнися  до  мене, 
                Над1я,-
Доторкнутися    дай   до
                крила...
Моя  св1тла,  високая
                мр1я, -
Тебе  в  серц1  сво1м -
                зберегла!!


Так  хот1лося  -  мати  т1
                крила,  -
Щоб хоч з ними - злет1ти  в1д
                зла, -
Бач, вже й стар1сть  -  гол1воньку
                вкрила, -
Досягти  ж  я тебе   -  не
                змогла...


Бо  м1й  шлях  був  до тебе - як
                пов1нь,
Довго-довго  я  йшла  ним, -
                пливла,-
1   втрачала  тебе  я,  -
                Любове,
Т1льки  -   В1ру  святу -
                берегла!!


1  збивала  мене   -  хижа
                хвиля, -
З1   шляху   -   все  збивала
                уб1к,
В1дривала    -   слаб1  мо1
                крила,
В1дбирала    -   м1й    мозок 1
                крик...


1  уносила   -   в   дал1 
                далек1,
У  п1вденн1,   жагуч1 
                п1ски, -
Та  мене     -  повертали
                лелеки,-
Л1таки,     пароплави,
                в1зки!!


1  ось,   -   знову  я  вдома, -
                Над1я,
Доторкнутися   -  дай  до 
                крила,-
Моя   св1тла,  прекрасная
                Мр1я, -
Я   тебе  все   життя  -
                берегла!!