Засипана снігом могила
І білий килим навкруги
Я часто приходжу до тебе
Чи знаєш, чи чуєш це ти?
Ти дивися сумно на мене
Та в очах твоїх гіркота
Немов запитати мене хочеш
Чому ти ще ходиш? Чому ще жива?
Не гнівайся любий на мене
Бо наші літа
Сполоханим птахом злетіли
І їм не вернутись. Їх просто нема
І місце оце, для мене святе
Я буду ходить скільки зможу
Із сумом на серці, з журбою в очах
Нічим вже тобі не зарадиш
Так плине невпинно наш час
4 лютого 2000 року
Засипана снiгом могила
© Copyright: Екатерина Таратун, 2014
Свидетельство о публикации №114101107285
Свидетельство о публикации №114101107285
Рецензии