Ми пасли худобу
На Басовых луках
Це рідна моя сторона
Моє босоноге дитинство
Найкраща життєва пора
І сало підсмажене з димом
І вранці холодна роса
Степне озерце
Тут чайки кигичуть
І плавають дикі качки
А далі жита і жита
Там вітер гойдає на крилах русалку
Що в жито із лісу прийшла
Співає їй пісню про диво кохання
І в’є волошкові вінки
Волошки у житі, ромашки в траві
І сіно в копицях, що квітами пахне
І рута й щербець, осока
І все, що живе тут радіє
Ми бачили зайців
Лисицю, що десь тут блукає
Орла, що парив в вишині
І жайворон в небі
І перепел в житі
Свої подають голоси
А грози, що так нас лякали
Шугали униз блискавки
Та ми не боялись, а щиро сміялись
Раділи, що виростуть коси
Бо грози сприяють тому
І ось уже старість
Гне спину мою до землі
А сняться все Басові луки
Як бут то я знову
В замріяних травах бреду
Вдихаю цілюще повітря
І п’ю з Яковинця воду
9 липня 2009 року
Басовi лукы
© Copyright: Екатерина Таратун, 2014
Свидетельство о публикации №114101107211
Свидетельство о публикации №114101107211
Рецензии