Чого шукав і досі я не знаю
В душі замовкли лагідні лелеки
Завмерли очі весняного гаю.
як так сталось що ми стали так далекі ?
Нащо робили ці маленькі кроки?
Гукали літо, прогоняли зиму.
В різних ми містах ,до біса роки.
Між нами клята стінка нерушима.
Без мети ступили на дорогу
Яку здається тільки бог завершить
кричав мені "не було цього року!
"цілуй мене кохана, наче вперше !"
Цілуй мене, кохана ,не соромся
Руйнуй всі наші спільні сподівання!
Оце наші товарищі, знайомся-
Відстань і незбутне те кохання.
Незбутне кохання
© Copyright: Александра Бобкова, 2014
Свидетельство о публикации №114101104455
Свидетельство о публикации №114101104455
Рецензии