Намагаюсь хоч трохи вкрасти правила життя

Намагаюсь хоч трохи вкрасти
правила життя у кожного.
І в надії не попастись,
у власній слабкості не зізнатись,
Я повністю не володію жодними.

Стабільно не живу стабільно.
Завжди готовий, завжди мобільний.
Постійно коло знайомих оновлюється,
моє «Я» старається намагатися.
Внутрішній світ збагачується,
він втомився змінюватись та ламатись.
Втомився сам собі клястись і не виконувати.

Моя ікона ти.
Така протилежна і правильна,
така незалежна й незаймана.
Сподіваюсь, коли знайду
ти не будеш зайнята.
Хочу вірити в існування тебе.
Ідеали, де ви?

Кажуть, у мене так багато зайвого.
А Я все не можу зрозуміти
чи воно лишнє?
Чи варто завжди казати лиш ні?
Адже, мрію перепливти Ніл долі.
Міцно тримати чиїсь долоні,
вірячи у їх святу поміч.

Дуже радію, коли дізнаюсь,
що мої вірші комусь
зносять кришу.
Взагалі, дивуюсь тому,
що ще не зламався,
що ще живу.

Вже ніч.
А Я з’ їдаю себе
та блукаю серед
багатоповерхівок.

Наробив в собі багато дірок.
Зшити нікому.
І не мій час.
Набридло бути свідомо чужому.
Мало хто розуміє.
Та і з чого Я почавсь?
Просто від самотності людина дуріє.

11/10/14