Времени. 3. Книги
От времени обветренные губы,
Чуть приоткрой -
и поцелуй так жарок.
Жива любовь, и истины
там стары,
Провиснет время бег упругий
и остановится...
Читай до упоенья,
До боли в сердце,
До слезы, упавшей на
старинный переплет,
Стареем мы и тише
кровь течет,
Лишь книги старость
несравненна -
Чем больше лет -
тем искренней
она поет...
Свидетельство о публикации №114100806533
Вуста, обвітрені від часу.
Як тільки їх розкриєш ласо
Цілують палко, хоч гори.
Живе кохання в них і біль,
Одвічних істин правда щира.
А трохи стихне клекіт виру -
То човен часу йде на міль.
Поплач від захвату. Нехай
У грудях гулко калатає
Це значить в серці іскра та є
Що нас веде. ЇЇ плекай.
Ми в’янемо. І кров тече
Повільно. Книга теж старіє.
По-іншому - в ній квітне мрія,
Щиріший жар її речей.
Перевод на украинский
Алексей Мишуков
Лана Авидзба-Заалишвили 14.11.2016 10:28 Заявить о нарушении