Чому так сумно буває самому,
Чому Дольд-Михайлик в романі достоєн.
Сидить пише автор рицарю тому,
Але це брехня, що один в полі воїн.
Чому так сумно одному під небом,
Чому то сонце не світе, не гріє.
Сидять птиці білі не співом, а ревом,
Вони ріжуть серце іржавим по мрії.
Чому так сумно не скажу нікому,
Чому молодик дуже швидко старіє.
Сидить чоловік поясняє сліпому,
Старче, ти глянь, що один я сидію.
Чому так сумно буває без тебе,
Чому собі тільки скажешь відверто.
Сидить мій поет промовляє до мене,
Мовля, що без неї він ладен і вмерти.
Чому так сумно
© Copyright: Радев Роман, 2014
Свидетельство о публикации №114100706748
Свидетельство о публикации №114100706748
Рецензии