Ли Чень Дао-Музика Всесвiту-Перелож

Музика Всесвiту
Ли Чень Дао

                «Світло спитало у Небуття:
                - Ви, вчителю, існуєте чи не існуєте? –
                Але не отримало відповіді…»
                (Чжуан Цзи)

Приємно, коли учні
Приїжджають здалеку*.
Але інколи здалеку
Прибувають не учні, а вчителі
Відвідуючи іншого вчителя,
Щоб разом шукати Шлях
До далекої Істини.
До вчителя на ймення Володар Почуттів
Прийшов вчитель Блукалець.
А Володар Почуттів
Сидів, схилившись на стіл,
Зрікся всього і тихо дихав,
Був наче відсутній.
І Блукалець в очікуванні
Запитав чи то вчителя
Чи то самого себе:
«Як же так? Невже тілом
Можна стати схожим
На сухе дерево,
А серцем на жменю
Згаслого попелу?
Бо той, що цієї миті сидить,
Схилившись на стіл,
Вже не той, хто сидів
Схилившись на стіл щойно!»
А Володар Почуттів
Повернувшись у світ
Світла і темряви, сказав
Чи то гостю чи то всім:
«Як добре спитав ти, Блукальцю!
Чи зрозумів ти, що нині
Я зрікся самого себе?
Коли ти почув сопілку людей,
Ти не знав ще, що таке
Сопілка Землі.
Коли почуєш сопілку Землі,
Ти ще не будеш знати,
Що таке сопілка Всесвіту!»
А музика Всесвіту
Тим часом лунала,
Як і тисячу років до того,
Як і буде лунати вічно.
Тільки хто її почує?
Хто?

Примітка:

На малюнку напис: «Цін Тін Ю Чжоу Де Інь Юе» - «Слухати музику Всесвіту» (кит.)

* - цитата з Конфуція (Кун Фу Цю Цзи).

...
...

Музыка Вселенной
Ли Чэнь Дао

                «Свет - спросил Небытиё:
                - Вы, учителя, существуете или не существуете? -
                Но не получил ответа ... »
                (Чжуан Цзы)


Приятно! (когда ученики...) Приезжают. Издалека.

... но. Иногда. Издалека...
Прибывает (не только ученик...) А и... учитель.

...

... посещает. Другого. Учителя...
Чтобы! (вместе...) Искать. Путь...
(к далекой...) Истине.

...

К учителю (по имени...!) Обладатель Чувств...
Пришел (другой учитель...) Скиталец.

... а. Обладатель Чувств. Сидел (склонившись на стол...
Отрекся всего (и тихо дышал...) Был. Как отсутствовал.

... и. Скиталец (в долгом своём...!) Ожидании...
Спрашивал (то учителя...) То... самого себя:

«Как же так? Неужели же... телом?
Можно стать похожим (на засохшее дерево...
А сердцем (на горсть...) Потухшего... пепла?

Ибо! (что в этот момент...?) Сидит...
... склонившись (на стол?

Уже (не тот ли...?) Кто сидел...
Склонившись на стол... только »

...

... а. Обладатель Чувств (снова...!) Вернувшись...
(в мир...) Света и тьмы...
Сказал: То гостю - то всем:
«Как хорошо спросил ты... Скиталец!

Понял ты (что сейчас...) Я отрекся. От самого себя.

...
...

Услышав... свирель людей. Ты... не знаешь. Ещё...
Что... такое. Свирель... Земли.

... и. Когда услышишь (свирель...) Земли...
Ты... ещё (не будешь...) Знать!
Что такое... свирель. Вселенной... »

...

... а. Музыка Вселенной...
(между тем...!) Продолжала звучать.

...

... как. И тысячу лет... до того.

...

... как. И будет звучать... вечно.

...

Только... кто ее услышит...?
Кто...

Примечание:

На рисунке надпись: «Цин Тин Ю Чжоу Где Инь Юэ» - «Слушать музыку Вселенной» (кит.)

* - Цитата из Конфуция (Кун Фу Эту Цзы).

Цветение Сакуры