Мій герой на війні – я його чекаю.
І ночами звертаю до неба: «Боже,
Збережи його. Ні, я тебе не благаю
Просто віриш, без нього я вже не зможу
Він для мене стіна. Я для нього зброя
Але зараз він іншу тримає в руці
І тому я молю, ти врятуй героя
Та закінчи вже дні всі кривавії ці.
І нехай не заплаче більш жодна мама
Не почувши від сина завітне «алло»
Я звертаю до тебе. Руками. Устами
Ти хіба не рахуєш, скільки наших лягло?
До землі, що завжди лиш хотіла миру
Сили в єдності, жниви у колосках
Але зараз війна. Їй немає міри
Адже є міра в війнах лише у казках.
Тож молю я до тебе як остання надія
Що повернеш додому усіх солдат
Адже тисяч жінок заповітна мрія
Що повернется. Зніме уже автомат
І ніколи-ніколи тепер не покине
Обійматиме завжди. Від бід збереже
А туга і печаль, як той ворог загине
Бо коханий є поруч. Нарешті. Уже.
Поверни героя!
© Copyright: Пандора Семь, 2014
Свидетельство о публикации №114100510272
Свидетельство о публикации №114100510272
Рецензии