Кохання вже нема, нема образи
Та біль якийсь залишився в мені...
Для чого жалісливі, сірі фрази
Пробиті жаром полум'я в душі...
А долі тільки б креслення зигзагу,
Щоб виховати з нас "своїх" людей.
Забуто час і втрачено повагу,
Покрито безлічі крихких ідей.
Кроками вниз, вперед крізь стіни згуби,
Знесе потоком, якщо не встоїш.
" Криваві ріки з океану в труби..."
Вже не болить.. Хочеш - то далі ріж...
Кохання вже нема, нема образи...
© Copyright: Кольцова Наталия, 2014
Свидетельство о публикации №114100409948
Свидетельство о публикации №114100409948
Рецензии