Лина Костенко. Горькие черешни

Где убегающей разметкой
За горизонты путь несет,
Черешен горьких, спелых, ветки,
Спасибо вам за всё, за всё!

За красоту, что вдоль дороги,
За горечь сладкую во рту,
За шалость взрослых без тревоги
Поймать черешни на лету!

За то, что вы неосторожно
У трассы выросли -  ничьи.
За радость слова, где возможно
Слились и "чары", и "раи".

За то, что от забот весь чёрный
На юных листьев хоровод,
Загримированный под чёрта,
Шофёр глазами поведет.

За тень, за это наслажденье
Сквозь вас увидеть даль полей,
За вкус свободы возрожденья,
За неободранность ветвей!


Ліна Костенко

ГIРКI ЧЕРЕШНІ

Де шлях летючими штрихами
за обрій вiддалi несе –
гiркi черешнi над шляхами –
спасибi вам за все, за все!

За цю красу, що при дорозі,
за цю солодку гіркоту,
за те, що люди вже дорослі,
гілляку ловлять на льоту!

За те, що ви необережні,
при самій трасі – нічиї.
За слово радісне – «черешні»,
де є і чари, і раї.

За те, що втомлений, аж чорний,
на ваше листя молоде,
загримирований під чорта,
шофер очима поведе.

За вашу тінь, за насолоду –
крізь вас побачити поля,
за неодчахнуту свободу,
за необчухране гілля!