Кiборг
Легені міста нищать без жалю,
Вже лиса майже вся Першотравнева
І супермаркет замість парку «МЮД».
Скрегочуть пилки, а дерева плачуть,
В них є душа, вони живі. Живі!
Невже кати дерев їх сліз не бачать,
Не чують стогін матінки-Землі?
Гей! Владо, депутати! Схаменіться!
Це ж Україна, не якийсь Техас,
Із крісел злізьте, вийдіть, подивіться,
І може, серце заболить у вас
Від сірого, сумного виду міста,
Асфальтових розтрісканих доріг,
Хімічного отруйного повітря,
Від сміттєзвалищ у куточках всіх.
Чи в вас дітей і онучат немає,
Чи десь на Марсі родичі живуть?
Це ж з дозволу від вас усе рубають,
За безцінь батька й матір продають!
Вирубують, вирубують дерева,
Винищують, винищують життя,
А влада, ніби «кіборг» металевий,
Без совісті, душі і каяття.
2009г.
Свидетельство о публикации №114100402444
Пологие склоны голые как
колено,одни пеньки.
Мне понятна Ваша боль.
P.S.Украинский у Вас изумительный!
З повагою
Юрий Милашенко 21.10.2017 21:11 Заявить о нарушении
На Р.S. хочу ответить строками своего стихотворения:
... Мій перший корінець і перший цвіт
Зросли на чорноземах України.
Був українцем батько мій і дід,
Я - плоть і кров батькІвської родИни.
Любові двох народів я дитя,
Бо росіянка рідна моя мати.
Тож українка й росіянка я,
Себе в собі не можу роз'єднати!
Людмила Киреева-Силенко 21.10.2017 21:37 Заявить о нарушении
Я тронут Вашей искренностью.
Юрий Милашенко 21.10.2017 22:52 Заявить о нарушении