Жiнцi
Вони вважають, що ти святая,
вони уявляють, що ясно зрячі, -
сліпі, вони не бачили і не знають
як болісно довго ти плаття знімаєш,
і як, ласкаві і нетерплячі,
одна одну руки стрічають,
і губи, що пахнуть виноградом і пивом,
як очі кольору старого віскі
грішать з моїми, як небо гойдає,
тебе, коли спиш, і без єдиного писку
ніжність стоїть на пуантах поруч, як диво.
Сліпі, ніколи вони не взнають,
(не видно в упор сонця, щастя і гір),
їм невтямки, - ти просто земна є.
Яка ж все-таки це удача!
Щастя яке, що до цих пір
не зустрівся нам третій ...
Як я, теж ясно зрячий!
© Copyright: Петр Скорук, 2014
Свидетельство о публикации №114100401654
Свидетельство о публикации №114100401654
Рецензии