Дрібненький дощ із неба накрапає,
Засмучені стоять в садку дерева.
Холодний вітер квіти пригинає…
Вже хазяйнує осінь-королева.
Втрачає колір за вікном травичка,
В обійстя холод простягає руку.
І плаче, як сумна самотня скрипка,
Душа, що має не любов, а муку…
Та хочу ще шаленства і тепла я…
А сонечко сховалося у хмари.
Десь заблукала «бабина пора»,
І щастя зникло за густі тумани .
А промінь сонця був би, наче дар!
Я зустріч з ним влаштую не останню.
Вже сипеться жовтневий календар,
Моїх думок торкається печаллю…
Осiнь
© Copyright: Галина Яковлева Украина, 2014
Свидетельство о публикации №114100302642
Свидетельство о публикации №114100302642
Рецензии