Людина без свободи
Не міг я пояснити
- та й не було потрібно,
о чім роздумує людина,
яка свободи тільки бажає.
Вона не бачить аж нічого,
як що душа її горить
у смутих днях пекла тишини.
Бо - сама із собою,
тільки розмовляє!
Ні з ким ділити слова,
аджеж немає!..
А думка - в повітря кинута,
діючого нічого не здибає...
Як луговий метелик блідий в’ється.
Під вітром роз’бється у кусочки...
Користі не буде; аби хоч трошки!
Свобода слова! Воля бажання!
Щось діяти нове, не знане...
Хай може буде і не добре,
та воно буде не завжди погане!
- Нові простори покаже.
- Про кольори невідомі розкаже.
Ділити думи з кимсь потрібно...
Роздумувати - з другом, свою долю
- це оцінювати її явність
- це вичерпувати її сутність...
Це себе, з другими, розділяти -
Це спокійно, в самім пеклі, жити!
Людина без свободи
© Copyright: Микола Щома, 2014
Свидетельство о публикации №114100209940
Свидетельство о публикации №114100209940
Рецензии
Интересно встретить на стихи.ру земляков своего отца, родители которого жили в том же хуторе, где Вы родились и отца моего звали тоже Микола Щома.
Прочла много Ваших стихотворений, чувствуется желание видеть Родину. Удачи Вам и здоровья.
С уважением, Наталья.
Наталия Щома 12.05.2015 21:42 • Заявить о нарушении
Прочла много Ваших стихотворений, чувствуется желание видеть Родину. Удачи Вам и здоровья.
С уважением, Наталья.
Наталия Щома 12.05.2015 21:42 • Заявить о нарушении