тонка розмова тонше тільки змах
життя повітря під крилом колібрі
я пригорщами вітру неміч вибрав
прорвало слово тишу і нема
в несамовито-певній голові
де вседозвілля подихи ворушить
чекають воскресіння мертві душі
закопують в думках себе – живі
там вічно прибувають холоди
надовго не затримуюся дії
і сонце не купається в надії
де місяць вийде чистим із води
там переходять з війнами воли
які тягли недавно мед зі сіллю
і смерть справляє щонедень весілля
де поминальні ломляться столи
таке вагання – легше вбити лінь
а від мовчання – краще вже кричати
нехай хвилює свічку цнота хати
то ніч прийшла із відрами по тінь
не серце а збіговище доріг
не співрозмовник а опале листя
яке ж позавіконня голосисте
яке воно недихання зорі
то ж мало світу більше пустоти
не зацвіли кути іконним духом
та мироточить те що Бог прослухав
і не зникає те що відпустив
2 Жовтня, 2014
тонше тiльки змах
© Copyright: Юрий Лазирко, 2014
Свидетельство о публикации №114100207621
Свидетельство о публикации №114100207621
Рецензии