Майбуття

         
Ми всі давно заумні стали,
І зверхньо дивимось на все,
Боятись Бога перестали,
Нас вже роки кудись несе.

Проблем в громаді накопилось,
Життя не радує людей,
Кудись мораль наша поділась,
Підняти соромно очей.

Громада навпіл розкололась,
Роки один лиш роздирай,
На беззаконня напоролась,
Коли наступить цьому край?

У словоблудді ми погрузли,
Не стало совісті в людей.
Одна зневіра і образи,
Чому навчаємо дітей?

З сусідом жити не навчились,
Нам титул, бачте, не дає.
Ми Богові перстом молились
І кожен думав про своє.

Ми люди всі, а не примати,
Бог більше розуму надав.
Поменше б язиком плескали,
Було б в громаді більше справ.

Щоб жити краще на підйомі,
Прикласти треба всім зусиль,
Порядок навести у домі,
Бо надоїв уже нам штиль.

За ці роки до всього звикли,
«Електорат» ми вже давно,
Щоб ви політики всі зникли!
Тоді лише заживемо.

Вже покоління деградує,
Ніхто не думає про це,
А можновладець все хитрує,
І казна що тоді верзе.

З людьми не треба так чинити,
Кажіть їм правду, не брешіть.
Спокійно людям дайте жити,
І Бога більше не гнівіть.

Негайно треба схаменутись,
Не слухати цих брехунів,
Громаді в мирі об’єднатись,
І вибрати других «поводирів».

Щоб людям правду говорили,
Дали надію на життя,
В громаді спокій затвердили,
Тоді в нас буде майбуття!