Села птаха белокрылая на тополь... Юрий Рыбчинский

Села птаха белокрылая на тополь,
Село солнце, закатилось у ручья.
Полюбила, полюбила я до боли
Молодого, молодого скрипача.

Полюбила, околдована струною,
Затеряться в тех мелодиях хочу.
В сад зелёный журавлиною весною
Своё сердце понесла я скрипачу.

Шла к нему я, будто лунная царевна,
Шла к нему я, словно к осени весна.
Да не знала, что в той музыке напевной
Не меня он, а другую видит в снах.

Села птаха белокрылая на тополь,
Село солнце, закатилось у ручья.
Полюбила, полюбила я до боли
Молодого, молодого скрипача.

(оригинал)

Сіла птаха білокрила на тополю,
Сіло сонце понад вечір за поля.
Покохала, покохала я до болю
Молодого, молодого скрипаля.

Покохала, зачарована струною,
Заблукала та мелодія в гаю.
В гай зелений журавлиною весною
Я понесла своє серце скрипалю.

Шла до нього, наче місячна царівна,
Шла до нього, як до березня весна.
І не знала, що ця музика чарівна
Не для мене, а для іньшої луна.

Сіла птаха білокрила на тополю,
Сіло сонце понад вечір за поля.
Покохала, покохала я до болю
Молодого, молодого скрипаля.