Можливо це остання передмова,
І більше ні про що не напишу,
Можливо не зумію більше знову,
Сказати я усе, про що мовчу.
Та все ж таки про що мені й казати,
Немає нових слів для цих думок,
Давно я вже засів за темні грати,
Не можу вже зробити навіть крок.
Один я ніби папороть у морі,
І шторм мене кидає з берегів,
Та я не підкорюся оцій долі,
Зроблю я, що до цього не зумів.
Вернуся до життя і до родини,
Кохання я підійму із глибин,
Зберу уже останні свої сили,
Відновлю почуттів я теплий плин.
І буду для сестри найкращим братом,
Для мами знову кращим я буду,
Не буду для людей я більше катом,
І більше вже нікуди не піду…
29.09.2014
м.Умань
Спочатку...
© Copyright: Евгений Иваниченко, 2014
Свидетельство о публикации №114093010318
Свидетельство о публикации №114093010318
Рецензии
Пиши! У тебя очень хорошо получается. Чувственно. До мурашек. Спасибо.
Наталия
Алфёрова 05.10.2014 01:52 • Заявить о нарушении
Наталия
Алфёрова 05.10.2014 01:52 • Заявить о нарушении