Ще один ранок похмурої осені,
ще один ранок, коли її поруч нема.
Вона по калюжам ногами босими
колись із тобою, тепер сама.
Ще один ранок і ти прокидаєшся сам,
йдеш на кухню і вариш каву.
Колись вона прокидалася там
в ліжку твоєму, посміхалась ласкаво.
Ще один ранок без її блакитних очей,
золотого волосся і ніжних губ...
Вже не буде безсонних ночей
і не буде ваших сплетіння рук.
Її нема і так пусто в квартирі стало.
Твоя футболка ще пахне нею.
Тепер тобі сумно, тобі її мало,
та ти не шукаєш собі панацею.
Ти готував їй щоранку сніданок
і каву з млинцями носив у ліжко,
вона ж залишила в серці рану,
пішла від тебе, як завжди, пішки.
Ще один ранок похмурої осені,
ще один ранок, коли її поруч нема.
Вона по калюжам ногами босими
колись із тобою, тепер сама.
(28.09.14)
Ще один ранок, коли поруч нема
© Copyright: Леди Мери, 2014
Свидетельство о публикации №114092900657
Свидетельство о публикации №114092900657
Рецензии