Iван Франко Украдене щастя - на прочитання
Напевне, сюжет цей од віку:
Кохають удвох одну жінку.
Один став її чоловіком,
А другий – це серця частинка.
– Як жити ми будемо, Анно?
– Не знаю, Миколо, не знаю.
– Покинь чоловіка, кохана!
– Покинуть? Не можу, Михайле.
Повага, обов'язок, вірність –
Відкинуті: якось та буде.
Панує не розум, а пристрасть.
А що ж чоловік забутий?
Ще гірше ніж був одиноким!
Сміються поза очі люди.
І голуб стає жорстоким,
Коли розтинають груди.
Та все-таки пізно чи рано
Лунає акорд останній –
Кривава, смертельна рана
І розпачу зойк: "Михайле!"
Свидетельство о публикации №114092900013