372. Сутенiе. I мрячливi вечори...

  Сутеніє. І мрячливі вечори,
  вже поволі синій день згасає,
  в далечінь осінньої пори
  відлетіла птах крикливих зграя.

  Вересня зі щедрої руки
  у дерев золотоверхі лики
  і спадає з часом плин ріки,
  і гриби підбігли до осики.

  Вранці рожевіють небеса,
  клин лелек за обрієм розтанув,
  десь за небокрай  у вирій канув.
  І у осені розпущена коса,
  наче дівчина розпуста і боса
  за собою у майбутнє манить
  ще жадаючи осінньої омани,
  бо зима вже скоро ступить на поріг...
  Дві дороги зараз поміж нами...
  Сам я на розпутті тих доріг.


Рецензии
Игорь! Очень хорошее философское стихотворение. Все и, наверное, всегда
на распутье дорог. Иногда и не две дороги и не три... Но всё приходит
в норму, жизнь течёт... Счастья Вам, вдохновения и огромной ЛЮБВИ!!!
С радостью встречи,Галина.

Галина Ленкова 2   09.04.2015 13:30     Заявить о нарушении
Галочка, благодарю за хорошие слова. С наступающим праздником Пасхи Вас и Ваших близких. С ув.

Игорь Ярин   09.04.2015 14:54   Заявить о нарушении
На это произведение написано 9 рецензий, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.