Кровавое солнце встаёт над страною,
Кровавые реки текут...
О, Край мой родной, что случилось с тобою,
Тебя ль Украиной зовут?
Поля де широкі, гаї де густі,
Садочок край рідної хати?
Скількох же синів не побачиш вже ти -
Ніхто не бажав умирати.
Де ворог, скажи моя рідная ненька,
І в кого я маю стріляти?
Біжить по щоці та прозора сльозинка,
Не маю я сил зупиняти...
А ріднії мови в віночок сплелися,
Від краю до краю люблю Україну!
Народ мій єдиний в любові змінився,
То як рятувати мою Батьківщину?
Чи, може наврочено, чи така доля?
Розпука знесилене серце терза...
Чи розум не має рідненької волі,
Чи в серці душа вже навік замерза?
Раскрой же глаза, Украина моя,
И сердце своё ты раскрой для любви!
Молю тебя я, я - дочурка твоя,
Родная,в глаза ты мои посмотри!
Кровавое солнце...
© Copyright: Валентина Пащенко 2, 2014
Свидетельство о публикации №114092708723
Свидетельство о публикации №114092708723
Рецензии