Грай, мУзико, без тебе я не можу,
Вдихати аромати радості сумних годин,
Коли скінчаться ноти, розпочни спочатку,
Імпровізуй де зхочеш, тільки не мовчи,
І янгол неба, що на правому плечі,
Нехай завзяттям душу сповідає,
А біс, що помилОк моїх чекає,
Хай до душі моїй не підбере ключі.
Шукай, питай, блукай в різноманітті,
Людей, ідей, природи, почуттів,
Жалій убогих, і на них не витрачай свій гнів,
Бо в ліпшім разі маєш ти одне століття,
На пошук і знайомство з тим,
Що тисячі рокІв і міліард життів
Створили. Віддали без залишку тобі,
В надії, щоби ми це гідно оцінили,
Зробили висновки, не повторили помилОк,
І ставши ліпшими, від мудрих їх думок,
Дали початок нОвій славній цілі.
Грай, мУзико, без тебе я не можу
© Copyright: Николай Прохоренко, 2014
Свидетельство о публикации №114092706096
Свидетельство о публикации №114092706096
Рецензии