Спливає вересень. ЗалИшилось три дні.
Із кожним разом холодніше ночі.
А думи тільки маряться сумні –
Не відпускають та іти не хочуть.
Тривожний вересень і весь останній рік –
Війна чи мир? Загублені всі мрії.
А дощик, знай собі, все падає у бік.
То плаче Бог?...Та ні, то вітер віє.
Настане спокій на утомленій землі?
Чи схаменуться вже, нарешті, люди?
Бринять питання у осінній сірій млі:
Що буде далі? Що із нами буде?
А дощ осінній йде, й ще припуска.
І сірі хмари нависають нижче.
У грудях – каменюкою тоска –
Немов у хаті оселивсь небіжчик.
Все буде добре? Добре і не так?
І цей осінній дощ всі біди змиє?
А, може, то не дощ, а Божий знак –
Спустив хтось з неба нам ниткИ надії?…
картинка из Сети
Спливае вересень...
© Copyright: Георгий Олегович Хват, 2014
Свидетельство о публикации №114092705116
Свидетельство о публикации №114092705116
Рецензии