Вона була,як сонця промінь:
Волосся золоте,вогненні очі,
Але в душі її була лиш осінь,
А в серці ще темніш від тої ночі.
Вона хотіла полюбити,як дитя.
Але її бажання не збулось.
Хотіла чистого та світлого життя,
Але у неї цього не вдалось.
Вона бажала друзів та добра,
І мріяла про мир у всьому світі.
Хотіла полум'яного тепла,
Та замість кладовища в серці поле квітів.
Вона жадала зоряного щастя,
Та замість xмар над головою чисте небо.
Вона гадала,що хоч щось їй вдасться,
Але пустими мріями губила себе.
Вона молилась,щоб змогла радіти,
Просила в Бога хоч якихось почуттів,
Хотіла просто серед інших тихо жити,
Щоб хтось її нарешті зрозумів.
Але немає більше тої діви,
Янгола того,яким була вона.
Бо не життя було то,а страшенна злива,
Тому й зотлів той промінь швидко в кайданах.
Вона
© Copyright: Туманный Демон, 2014
Свидетельство о публикации №114092700294
Свидетельство о публикации №114092700294
Рецензии