Я, Украина

Я, Україна, ваша ніжна мати.
Ваш батько Б о г життя вам дарував
На цій землі, яку ніхто здолати
Ще не зумів, бо Він їй силу дав!

Ви мої діти рідні і кохані,
Я з вами йду до світлої мети.
Наш славний рід завжди був у пошані,
Бо честь свою змогли ми зберегти.

З прадавніх літ навчились захищати
Свій любий край від ворогів, ганьби,
Гострити шаблі і мечі тримати
Напоготові задля боротьби.

Усіх лихих тиранів за кордони
Землі своєї вигнали навік,
Бо плазувати, класти їм поклони
Козацький рід наш змалечку не звик.

Були часи, і ми голодували,
Та все ж таки лишалися людьми.
Коли моїх синів й дочок вбивали
Від горя я вмивалася слізьми.

Стікала кров'ю, у війні палала,
Глибокі рани досі ще болять.
Але й тоді навколішки не впала,
Бо бачила – сини мої стоять!

То Дух і Воля надали нам змогу
Всім згуртуватись, як одна сім'я,
Здобути знову чесну перемогу,
Прославити в віках моє ім'я!

Це ваші сильні руки розбирали
Руїни повоєнні до основ,
Міцний родинний дім відбудували,
Мене звільнили назавжди з оков.

Ми все простили щиро, милосердно:
Чужу пиху, образи і гріхи,
І незалежно, гідно, вільно, твердо
Торуємо у світ нові шляхи.

Яке це щастя бачити вас, любі,
В такий лихий, важкий для мене час,
Що мої діти славні, мужні люди,
І батько-Б о г благословляє вас!

Прийміть любов, надію, світло віри,
Набуту мудрість сивих поколінь.
Нехай ці дні скорботні, чорно-сірі
Скоріше відійдуть у вічну тінь.

Я вам даю у спадок чисті води,
Квітучий простір шовкових долин,
І почуття безмежної свободи
У виборі неходжених стежин!

24. 08. 2014 р.