Крізь відстань, крізь глибоку падь…
Як важко підійматися до свята,
Бо ти в падіння вивчився літать,
А звідти не навчився виповзати.
Муругий сум, де крила твої білі?
Ти не Пегас. Ти ведмедяча тінь.
Твоїм падінням ми Пегаса вбили…
Чи буде злет опісля цих падінь?
А де надія? – Лють і помста всюди.
Сухе коріння, майже неживе,
Але з лійками вже поспіли люди,
І подих наш ще крила наживе!
Чи буде злет?
© Copyright: Мироненко Анатолий Анатольевич, 2014
Свидетельство о публикации №114092502577
Свидетельство о публикации №114092502577
Рецензии