Я рухаюсь спочатку на захід, потім сходами до небес,
Щоб побачити місто очами Бога.
Я знаю, ти поруч, тримаєш мене за руку,
А перед нами довжелезна тяжка дорога.
Твій край є неймовірнішим з всіх чудес,
Але ми творимо власні єднаючись в ціле.
Відкуси немов яблуко, соковитий мрії шматок,
Опинись у новому всесвіті в межах квартири.
Наші власні містки трансформуються у міста:
Великі, пишні, переважно у стилі бароко.
Я дивлюся на цю неймовірну, живу красу,
По самі вуха занурююсь в мою синьооку.
Я поза мереж, лише в павутинні судин.
Львів потонув, він власна моя Атлантида.
Прикро, що Бог не бачить того що і я.
Я, тим не менш, як і він володію світом.
Атлантида
© Copyright: Иулианна Июлева, 2014
Свидетельство о публикации №114092400293
Свидетельство о публикации №114092400293
Рецензии