Не чути спів птахів
Під шум гармат.
Не чути й солов’я!
Повсюди лине крич і плач,
Здригається земля.
Мій край не помирай!
Мій край не пропадай!
Не залишай на самоті
З страшними ворогами.
Бо хто ми без землі?
Ми старці і бомжі!
Бо хто ми без країни?
Ми сироти без мами.
Летять лелеки вдаль
Від рідної землі,
Де кров розлилася рікою.
І так тривожно в них,
І сумно на душі,
І гірко так стає порою.
Зачервоніло поле,
Збрагрилося від крові,
Умилася сльозами
Незбирана роса.
Лежать сини, мов маки
І червоніють в полі,
Невинні душі вкрала
Війна, якої буцім-то нема.
Мій край не помирай!
Мій край не пропадай!
Не залишай на самоті
З страшними ворогами.
Бо хто ми без землі?
Ми старці і бомжі!
Бо хто ми без країни?
Ми сироти без мами.
Летять лелеки вдаль
© Copyright: Елена Полищук -Зелинская, 2014
Свидетельство о публикации №114092303400
Свидетельство о публикации №114092303400
Рецензии