Люди стихли,
Прокинулись звірі.
Питаю "-Навіщо,
Воювати без цілі?"
Кажуть "За Вкраїну,
За неньку"
Рифмують "руїну"
Рідненьку.
Кому це потрібно,
Вмирати без волі?
Не питаючи, срібло
Дають у долоні.
"-Біжи і воюй!
За Вкраїну, за мати!"
І ім не важливо,
Чи повернешся спати.
І чи помер ти,
Чи застиг.
Серед поля,
Серед кривд.
І чи побачить ще мама,
Своеє дитя?
А хлопець, вже зламанний,
І мама мертва.
Не дочекалася сина,
Він у труні.
Зате, є єдина!
Україна в вогні.
Люди - стихли.
Прокинулись звірі.
"-Ми так і не встигли,
Повоювати без цілі".
I я покажу вам свою бiль..
© Copyright: Василий Груст, 2014
Свидетельство о публикации №114092202384
Свидетельство о публикации №114092202384
Рецензии
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.