Тиша вже в осінньому гаю,
жовтий килим, я на нім стою.
Як чарівно, гарно і красиво,
спокій тут, принишкла в лісі сила.
Просинь в небі, видно далечінь
і шепоче листя: -Відпочинь!
У повітрі радісно кружляє,
літо зникло, осінь зустрічає.
Вдалині почувся перестук,
дятел подає цей дивний звук.
Ходить осінь тихо по стежинах,
залишає слід на горобинах.
Павутинки прикрашають їх,
вітерець між гілками притих.
До лиця їм сукні і намисто,
що на сонце виграє іскристо.
Вітерець подужчав, листя - вниз,
листопад - зворушливий ескіз.
Зашарілись, на щоках рум`янець,
осінь їм дарує щедро глянець.
Тиша вже в осiнньому гаю
© Copyright: Любовь Постникова, 2014
Свидетельство о публикации №114092107901
Свидетельство о публикации №114092107901
Рецензии
Красивое стихотворение, Любовь, слух чарует.
С Новым годом Вас! Счастья, здоровья и всех Вам благ.
С уважением и теплом, Анна.
Анна Витальевна Коростелева 1 31.12.2014 18:57 • Заявить о нарушении
С Новым годом Вас! Счастья, здоровья и всех Вам благ.
С уважением и теплом, Анна.
Анна Витальевна Коростелева 1 31.12.2014 18:57 • Заявить о нарушении
На это произведение написано 5 рецензий, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.