Я обожнюю дивитись сумні фільми
з незрозумілим чи то сумним чи то дивним кінцем,
Я ненавиджу коли скриплять двері,
Весь час здається що це ти до мене прийшов.
Але приходить лише осінь,
Пізня осінь,
Скидає листя та сіда за стіл,
Я наллю їй чаю, чому ж не дати коли просить.
Усі ми просимо чогось завжди,
На новий рік або на іменини,
Коли в нас свято чи коли у горі ми благаємо небеса.
Ніхто допомогти нам вже не в силах.
Допоможемо собі лише самі.
Осінь, лише ти бачиш мої печалі.
Скажи, що далі робити?
Чи може просто радіти як діти
Дощу, опалому листю та чужим конвертам.
З листами , що до нас ніколи не прийдуть.
Осiнь та сумнi конверти
© Copyright: Евгения Коллинз, 2014
Свидетельство о публикации №114092107750
Свидетельство о публикации №114092107750
Рецензии