Адажiо вiльний переклад

Я більш  не пІду в світ нудьги та плАчу,
Всі виплакала сльози, більш нема…
Та в серці біль сильніш, немає вдачі.
Ти в світ пішов тіней. А я – сама…

Ні, досить, справді, більше я не плачу.
Мені всерівно хто –про що кричить.
Знов чорний крук на чорній гілці кряхче.
Мені ж, здається, чую голос у ночІ.

Хай рвуться небеса і криком, і душею.
І біль тупий – все накрива печаль.
Нема чим плакати над долею своєю.
Нехай заплаче за менЕ старИй рояль.

Ні, досить, справді, більше я не плачу.
В високім небі, в світі вічних снів
Ти там, далеко. Й око не побачить.               
Кохання наше наче хмарами укрив.               

Там, в світі, де дорогі нескінченІ,
Там, де душа твоя лишилась назавждИ,
Там і моя душа, мовчить в болЮ зречена
У вічних спогадах кохання і біди.

Знов чую голос, голос серед ночі.
О, Боже! Я благаю – замовчи!
Кохання пісня, ти живи, бо я так хочу!
Живи, прошУ я! ПрОшу я, живи!…

Мелодія у темряві зтихає,
Адажіо на струнах скрипка рве…
Та я не плачу, я напевно знаю:
Кохання вічне, вічне і живе…

картинка из Сети