Немо - Незнайомий брат - Незнакомый брат

Снова землю укрыла тьма густая  ночная,   
Твою тихую поступь слышу  сквозь полусон
Я не знаю тебя. Для чего я не знаю
Из далёких тех дней ко мне снова пришел.

У тебя очень много хотел бы спросить я,
Но, наверное, снова не хватит мне слов.
Сколько ползать еще нам, и где наши крылья?
Из далёких тех дней зачем снова пришел?


Припев 1:
Ты прости меня, я родился когда-то здесь, в Украине             
Ты прости меня, я живу вроде дома, но как эмигрант.             
Ты прости меня, позабытые песни и слезу на калине.
Ты прости меня, незнакомый мой брат.

Вроде все у нас есть, даже больше, чем надо:   
Небо синее, золото хлебных полей. 
Так зачем убегаем от Родины  взгляда   
Ты об этом напомнил с далеких тех дней.

 Припев 2:   
 Стонали горы, рыдали иконы ...    
Слетались звезды на чьи-то погоны ...             
Красное небо и красное поле,
Такого не надо, такого - довольно!

речитатив:
И во веки веков, присно и ныне               
Будем чувствовать взгляд глаз пронзительно-синих ...               
Кресты из берёзы, земля в руинах,
И слова напоследок: "Cлава Украине!"



Немо - Незнайомий брат

   Знову місяць блукає зоряним небом.
   Знову чую скрізь сон тихі кроки твої.
   Я не знаю тебе, я не знаю про тебе.
   І для чого приходиш з далеких тих днів.

Так багато у тебе хотів запитати,
Та напевно як завжди не вистачить слів.
Скільки повзати ще нам, а не літати?
І для чого приходиш з далеких тих днів?

Приспів 1:
            
Ти мені пробач, я колись народився в своїй країні.
Ти мені пробач, я живу ніби вдома, але як емігрант.
Ти мені пробач за забуті пісні і сльозу на калині.
Ти мені пробач,   незнайомий мій брат.

Мотив 1:
   Ніби все у нас є, більше навіть не треба:
   Синє небо і жовте колосся ланів.
   А насправді ми просто тікаєм від себе.
   Ти про це нагадав нам з далеких тих днів.

Приспів 2:
      
Ти мені пробач, я колись народився в своїй країні.
Ти мені пробач, я живу ніби вдома, але як емігрант.
Ти мені пробач за забуті пісні і сльозу на калині.
Ти мені пробач,   незнайомий мій брат.

Мотив 2:
   Стогнали гори, ридали ікони...      
   Спадали зорі комусь на погони...
   Червоне поле, червоне небо...
   Такого не треба, більше не треба!

Речитатив:
   І на віки віків,  повсяк час і нині
   Будуть дивитись на нас очі сині...
   Березові хрести,   і земля у руїні,
   І останні слова: "Cлава Україні!"

Приспів 2.  (двічі)