Станция Осень... Олехо

                Перевод с украинского:
                http://www.stihi.ru/2014/09/16/1929



Поезд последний до станции «Осень»…
Ну-ка, друзья, проходите на свет.
Кто без лицензии серпиком косит?
Следуй на выход: то волчий билет.

Располагайтесь: тут всем хватит места.
Много вас так, что в глазах мельтешит.
Что же, проверю, полно ли монисто,
Осени красной отрада души.

Небо пасёт бабье лето в округе –
Солнце теплеет в обеденный час.
Ночи холодные, зори в испуге,
Дождик-зануда из тучкиных глаз.
Ветер-прилипа, сучки да пенёчки,
Кроны краснеют, иссохла трава,
Вздохи немеют, пожухли листочки,
Встреч-расставаний пустые слова.
Сад опустевший и хлябь под ногами,
Снежные мушки, морозец в ночи,
Низкое солнце и дымка над нами,
Где-то ворона гортанно кричит.

Вроде на месте бы все, слава Богу.
Рощица там зеленеет, вдали.
Что же, коллеги, с добром и – в дорогу!
Эй, машинист, ну давай, заводи!

Месяцы осени – круг в листопаде –
Жёлтая даль в обручальном кольце!
Выход на сцену в осеннем параде…
Много прощальных в нём есть мизансцен.


Оригинал:


Потяг останній до станції «Осінь».
Прошу, панове, проходьте вперед.
Хто без квиточка тут серпиком косить?
Вийдіть, будь-ласка, це вовчий білет!

Прошу, лаштуйтесь, усім стане місця.
Вас так багато, що губиться зір.
Щоб не міліло осіннє обійстя,
я порахую, чи повний набір:

Бабине літо і небо прозоре,
сонечко тепле в обідній порі,
ночі холодні, налякані зорі,
дощик-нудота і мла угорі.
Вітер-причепа, підпеньки й пеньочки,
крони багряні, пожухла трава,
жовті зітхання і мертві листочки,
зустріч остання, дошкульні слова.
Сад спорожнілий, сльота під ногами,
перші сніжинки, морозець вночі,
сонце низеньке, серпанки шляхами,
крики ворони, гортанно-гучні.

Наче на місці усі, слава Богу.
Он зеленіє попереду гай.
Нумо, колеги, у добру дорогу.
Гей, машиністе, потиху рушай!

Вересню, жовтню і ти, листопаде,
добре пильнуйте, щоб хто не проспав
вихід на сцену в осінньому граді,
де так багато прощальних вистав.


Фото из Инета