Господи, я дякую Тобі за те, що я живу,
Що Ти мені так треба.
Що бачу кожен ранок, як загоряється зоря,
Осяюючи небо.
Як сонце вранішнє всю землю обійма
Своїм промінням,
Пронизуючи нам серця зарядом сили духу,
Готуючи до дня.
Я посміхаюсь, ідучи раненько
Шляхом майбуття.
Червоні грона горобини хитаються тихенько.
Назад немає вороття.
Вперед, до світла, де двері відчиняє
Сам Господь.
Іду упевнено. Він жде! Зневірою душі
Ніколи не пошкодь!
15.07.14.
Перший погляд на вран шн сонце
© Copyright: Наталия Боровская 2, 2014
Свидетельство о публикации №114092006638
Свидетельство о публикации №114092006638
Рецензии