Ти торкаєшся глибин душі моєї,
Надихаєш, зцілюєш, ведеш.
За руку держиш Ти щосили.
Щоранку новий день даєш.
Живим дощем, як завжди, вчасно,
Даєш обличчя вмити рясно.
Веселки бачити красу.
Ступати в ранішню росу.
До Тебе линути думками.
А також до своєї мами.
Пробач мені, та я жалкую,
Що мамин дотик не відчую.
Але мене Ти заспокоїш.
В нічному небі світиш зорі,
І величавий місяць-птах,
Що вказують до Тебе шлях.
02-24.07.14.
***
© Copyright: Наталия Боровская 2, 2014
Свидетельство о публикации №114092006405
Свидетельство о публикации №114092006405
Рецензии