Земле моя, ниє серце, як сплакана мати,
Я іду та й іду по дорогах далеких країв.
І надію останню нелегко мені поховати
Під ридання сумне журавлиних високих ключів.
Земле моя, я не хочу задарма згоріти,
Я не хочу співати тому, в кого серця нема.
Земле моя, скажи мені, де твої діти?
Тільки голодна та хижа юрма...
Тихії води твої, твої яснії зорі,
Чистая пісня звучить твоя,
Край рідний мій.
Дай мені крила і я полечу аж за обрій,
Обрій наших надій.
25.09.1990
Обрiй
© Copyright: Олександр Шевченко, 2014
Свидетельство о публикации №114092002148
Свидетельство о публикации №114092002148
Рецензии