Десять тисяч лелек... Я такого ніколи не бачив.
Десять тисяч лелек... Вздовж дороги на чорній ріллі.
Наче білі тюльпани хтось рясно так висадив... Наче
білий сніг серед літа ожив на родючій землі.
І щеміли дива споконвіку закохане серце.
Очі серце благали – лелек пам'ятати завжди.
Я забув день і час. Я забув, не згадаю я, де це.
Та душа не забуде – мов сам прилетів я сюди.
Милий Боже... Лелеки... Чому і для чого їх стільки?
Десять тисяч лелек... Десять тисяч омріяних снів...
Боже, я зрозумів: ці лелеки – зі мною навіки.
Ці лелеки, що вічно нестимуть дочок і синів...
Десять тисяч лелек. Блюз
© Copyright: Миклош Форма, 2014
Свидетельство о публикации №114091900959
Свидетельство о публикации №114091900959
Рецензии
Какой же певучий украинский язык, мне на нем в детстве бабушка пела, так давно это было...Красивая птица аист.
Инна Чернявская 29.10.2014 18:31 • Заявить о нарушении
Инна Чернявская 29.10.2014 18:31 • Заявить о нарушении
Спасибо, Инна, все языки прекрасны, если говорить добрые слова
Спасибо!
Миклош Форма 29.10.2014 20:49 Заявить о нарушении
Спасибо!
Миклош Форма 29.10.2014 20:49 Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.