Полонез, озвучений вiрш

У фонотеці відшукав музику відомого композитора  Михаіла Клео;фаса Огінського, "Прощання з Батьківщиною", або "Плолнез" у виконанні самітнього скрипаля Микитки. Музика дійсно була сира, "капа" без обробок і ефектів. Цим була цінною для мене. Змікшував її з віршем, віртуалізував і ось, що вийшло.

 http://youtu.be/nD6jj1vv_TE


Вони стояли мовчки в сутінках брудного переходу.
Сьогодні, дивно, небагато там народу.
Дідусь, й обшарпана дитина,
Я зупинивсь на мить, щоб глянути у чім причина.

Безшумно тіні плавали стіною,
Одна із них, ніби несміло, йшла за мною.
Калюжа куряви всмоктала придорожній бруд,
Окурки східцями валялися ось тут.

Дитина, що тримала руку того, -
Безмовний свідок драми, деригент сліпого
Мостила витертий від скрипочки чохол,
Концертний спорудить хотіла на свій розсуд хол.

Огрублі пальці, ті незграбні, вже старечі руки.
Мов плач лились зі скрипки звуки.
Він грав відомий із дитинства Полонез,
Та не складались звуки до, ре, мі-дієз.

Таку журливу заспівала пісню доля,
Що краще вмерти,
Чім така, під тином, українська воля.

Мід;яки дзенькнули в бруківку,
Знов дзелень…
Безславно так зкінчився їхній день.
Чомусь так тихо-тихо стало,
Життя безжалісно, безповоротно їх зламало.

З сліпих очей гірка сльоза паде,
Не зазвучить їх Полонез, уже ніде.