коли у шибу дощ постукає
я болю ниткою вірвуся
не називай мене розлукою
моя невипита спокусо
по лінії руки розходились
непереконливо і тихо
вже не такими як були колись
для сну гостинними і втіхи
не називай мене неспокоєм
і серцем що тебе відкрило
тінь опаде чужими кроками
я саме те чого хотіла
так мало сонця у твоїх садах
так бідно яблуні вродили
така холодна слів жива вода
такі безвітряні вітрила
не називай мене злим відчаєм
нагодою вино сушити
що не для тебе світ освічую
до шиби краплями пришитий
чого тримаєшся думками ти
кому співаєш алілуя
я не забув тебе обрамити
у те що більше не почую
18 Вересня, 2014
коли у шибу дощ постука
© Copyright: Юрий Лазирко, 2014
Свидетельство о публикации №114091806404
Свидетельство о публикации №114091806404
Рецензии