Сильне бажання, але вже i не треба.
Начебто день, а темнота вже вище неба.
Простi мрії заполонили мій світ,
Неможливі сни, коли тремтять білі руки
За вікном палають, вогню вигадані звуки.
Колись настане цей день розуміння,
Втратиш усе почуття...
Але доки на горі небес світить місяць - пам’ятай про моє життя.
Що десь за тисячі кілометрів, у вогню, у ночі, в думках яскраві світила подумки сплять на твоєму плечі.
Ти сидиш, та дивися на зорі, згадуєш ті ночі, - найкращі з історій.
Послання всiх часiв
© Copyright: Ирина Вознесенских, 2014
Свидетельство о публикации №114091801218
Свидетельство о публикации №114091801218
Рецензии