Це мати, що чека додому сина

З'явились перші білі волосини
У чорній,ніби смоль, тугій косі,
Це мати,що чека додому сина
Іде по стежці в ранішній росі.

А сльози,мов солені намистини,
Скотились по щоці і у руці
Застигли.Очі кольору бурштину
Стемніли у нестерпній тузі цій.


Рецензии