Душа болить і відмирає
гірке безплідне каяття.
Ніхто цю чашу не минає,
але минає сон життя.
Життя назад не повернути.
Минуле – сива далечінь,
яку довіку не сягнути
хоча і поруч її тінь.
І вже нічого не поправиш,
не переміниш, не зітреш.
І святість гідно не прославиш,
і в дім, де мати, не ввійдеш.
Не проженеш і ті тривоги,
турботи вічної чуття,
що цілий вік уздовж дороги
стелились в мамине життя.
Прости нас, мамо, нерозумних.
Не розвели, не рознесли
твоїх печалей наші руки.
Прости нас, матінко, прости...
Прости нас, мама...
© Copyright: Олехо, 2014
Свидетельство о публикации №114091706556
Свидетельство о публикации №114091706556
Рецензии