Пуста хатина

Стоїть хатина край дороги,
Що в’ється берегом Сули
Ніхто не ходить до порога
Не п’є з колодязя води
Потухло вогнище, погасло світло
Ні звука тут, лише павук
В кутку мережить павутину
А тут колись жила родина
І мати – добра господиня
Скликала діток на обід
І ставила на стіл
І борщ і кашу
І свіжоспечений пиріг
Гуляли гучно тут на свята
І дні народження й весілля
Гуляли довго, допізна
Та лине час
Пішли з життя вже їх батьки
І їх дорослі вже сини
І хата раптом спорожніла
Очима-вікнами питає
Чи завітає хто до хати
Засвітить світло і в печі
Огонь веселий запалає
Червоні ягоди калини
Все заглядають до вікна
Чому не хоче господиня
Дозрілі ягоди зірвати?
Спекти пиріг, а чи варення
До столу з печивом подати
Та дарма. Ніхто не чує, не іде
А взимку люта хуртовина
Намете снігу на поріг
Але не вийде господиня
Сріблястий сніг не підмете
І лише вітер бряжчить в шибку
І виє сумно у трубі
Ну, а хата? А хата жде